Анатолій Федорович Бишовець - футболіст, нападаючий, заслужений на майстер спорту, заслужений на тренер СРСР, заслужений на тренер України.
Анатолій Бишовець народився 23 квітня 1946 року  у місті Київ. Вихованець київської футбольної школи "Юний динамівець". Перші тренери: Микола Павлович Мельніченко і Микола Федорович Фоміних.
Виступав за команду "Динамо" Київ (1963-1973). Один з кращих бомбардирів київського "Динамо" та збірної СРСР, учасник мексиканського чемпіонату світу 1970 року.
У чемпіонатах Радянського Союзу провів 139 матчів, забив 49 голів. За збірну СРСР провів 40  матчів, забив 15 голів (у тому рахунку 2 матчі за олімпійську збірну СРСР). Також зіграв за збірну СРСР в 1-му неофіційному матчі. Учасник фінального турніру чемпіонату світу 1970 років (4 матчі, 4 голи), чемпіонату Європи-68 (2 матчі).
У олімпійській збірній провів 1 матч (1968). З 1973 по 1985 рік А.Бишовець працював тренером та головним тренером у дитячій школі київського "Динамо", також був директором СДЮСШОР київського "Динамо". Працював головним тренером юнацької збірної України.
У 1982-1985 роках тренував юнацьку збірну СРСР (2-е місце на чемпіонаті Європи-1984).
У 1986-1988 роках працював старшим тренером Олімпійської збірної СРСР, під його керівництвом збірна СРСР стала переможцем Олімпійських ігор 1988 років в Сеулі.
У 1988-1990 роках - головний тренер клубу "Динамо" (Москва). З липня 1990 по червень 1992 року - головний тренер збірної СРСР/СНД, Європи, що вийшла у фінальний турнір чемпіонату.
У 1992-1993 роках - головний тренер клубу АЕК Лімасол, Кіпр. У 1994-1997 роках - генеральний консультант збірної Південної Кореї, яку вивів у фінальний турнір чемпіонату світу 1994 роки.
З січня 1997 року по 1998 рік - головний тренер клубу "Зеніт" (Санкт-Петербург).
У липні 1998 року призначений головним тренером збірної Росії по футболу. У грудні 1999 року відправлений у відставку.
У квітні 1999 року призначений головним тренером команди "Шахтар" (Донецьк), 3 жовтня 1999 року подав заяву про відхід (після серії поразок команди "Шахтар" в матчах чемпіонату України та у відповідном матчі 1/64 фіналу розигрошу Кубка УЄФА голландській "Роде").
У 2003 році -  головний тренер клубу "Марітіму", Фуншал, Португалія. Тренер-консультант в клубі "Анжі", Махачкала (2003).
Віце-президент клубу "Химки", Химки (2003 - 2004). Спортивний директор клубу "Хартс", Едінбург, Шотландія (2004 - 2005). Головний тренер клубу «Томь», Томськ (2005).
З 2006 року тренер московського футбольного клубу "Локомотив". Майстер спорту міжнародного класу. Заслуженого на тренера СРСР (1988). Чемпіон СРСР (1966, 1967, 1968, 1971). Бронзовий призер чемпіонату СРСР (1990). Володар Кубка СРСР (1964, 1966). Олімпійський чемпіон (1988).

Переклад з російської - Євген Лавриненко (dN)