Кирил Борисович Толпиго - доктор фізико-математичних наук за спеціальністю теоретична і математична фізика.
Кирил Толпиго народився 3 травня 1916 року в місті Києві. Виріс у родині діда, професора Київського університету, математика, Бориса Яковича Букрєєва, заслуженого діяча науки України.
Закінчив Київський державний університет у 1939 році.

У 1949 році захистив дисертацію на здобуття ступеня кандидата фізико-математичних наук. В 1962 році захистив дисертацію на здобуття ступеня доктора фізико-математичних наук.

У 1963 році затверджений в ученому званні професора по кафедрі «теоретична фізика».

У 1965 році був обраний членом-кореспондентом Академії наук Україна (по Донецькому науковому центру) за фахом «теоретична фізика».

З 1948 по 1960 роки працював в Інституті фізики АН УРСР у Києві.

У 1950 році був затверджений у науковому званні старшого наукового співробітника.

З 1946 по 1966 рік працював в Київському державному університеті.

З 1960 року був завідувачем кафедри теоретичної фізики.

З 1965 року по 1988 рік працював завідувачем кафедрою теоретичної фізики в Донецькому державному університеті.

З 1965 року працював завідувачем відділом теоретичної фізики в Донецькому фізико-технічному інституті Академії наук України.

З 1988 року і до смерті посідав посаду головного наукового співробітника Донецького фізико-технічного інституту НАН України.
Кирил Борисович Толпиго широко відомий своїми дослідженнями з теорії твердого тіла. Вже його перші роботи 1949-1956 років відкрили собою новий етап у розвитку динамічної теорії кристалічних граток: в них вперше було послідовно розглянуто адіабатичне наближення, що дозволяє розглядати деформацію електронних оболонок іонів при коливаннях ядер. Одночасно вперше були розглянуті оптичні коливання з урахуванням запізнювання, і отримані змішані стану фотонів і фононів, значно пізніше досліджених експериментально, і отримали назву поляритонів. Надалі ця теорія була узагальнена на гомеополярние та молекулярні кристали. У динаміку яких, таким чином, були введені дальнодіючих Кулонівські сили. На цій основі була розвинена мікроскопічна теорія локальних станів електронів малого радіусу. Ця теорія дозволила розглядати взаємодія їх з фононами всіх гілок і будь-яких хвиль і була успішно застосована до теорії поляритонів, F-центрів і екситонів у лужно-галоїдних кристалах. Далі слід відзначити численні роботи К.Б.Толпиго по кінетичним явищам та феноменологічної теорії напівпровідників: теорії термоеміссіі фотоедс, p-n переходів, поверхневих явищ та богато іншіх.
Цікаві роботи К.Б.Толпиго з розвитку багатоелектронної теорії валентних кристалів: розробку ефективного методу обліку багатоелектронної кореляції в зонної теорії, обгрунтування квазімолекулярной моделі валентних кристалів і нову інтерпретацію їх спектрів оптичного поглинання на основі подання про метастабільних екситонів Френкеля. Їм була запропонована теорія дефектоутворення при поглинанні світла з глибини власної смуги. Розроблено теорію гасіння світлової хвилі при падінні її на напівбезмежного кристал. Побудована мікроскопічна теорія черенковського випромінювання як результату генерації светоексітонов полем швидкого електрона.
Грунтуючись на гіпотезі, що енергія розпаду АТФ передається водневими зв'язками між полімерами актином і міозином, що і викликає їх переміщення, їм була запропонована оригінальна теорія м'язового скорочення. На цій основі (спільно з С.В.Беспаловой) вдалося пояснити ряд характеристик м'язового скорочення (швидкість, сили натягу, закон Хілла та ін.)
З метою вивчення механізмів мутацій К.Б.Толпиго (спільно з Є.А.Гребньовой) була розроблена напівемпіричні потенційна функція справедлива для довжин водневих зв'язків, сильно відрізняються від рівноважних. Отримано протонні потенціали, хвильові функції і найнижчих рівні енергії для водневих зв'язків у парі гуанін-цитозин, для протонів водневих зв'язків, що знаходяться в основному та збудженому станах, для різних довжин водневих зв'язків. Вивчено характер коливань атомів і атомних груп у спарених підставах ДНК перебувають у збудженому стані. Побудовано теорію безізлучательних збуджень протонів водневих зв'язків у ДНК і знайдено час життя збудженої водневого зв'язку. Була передбачена нова квазічастинка - протонний екситон та досліджено її властивості. Надалі ці результати послужили основою для побудови (Є.А.Гребньовой) моделі мутагенезу під дією ультрафіолетового випромінювання.
Справедливо буде назвати Кирила Борисовича Толпиго одним із засновників школи теоретичної фізики в Києві та Донецьку. У 1966 році в Донецькому фізико-технічному інституті Академії наук України ім був створений відділ теоретичної фізики. А в Донецькому державному університеті - кафедра теоретичної фізики, а так само кафедра біофізики. Під його керівництвом захистили кандидатські дисертації 36 осіб, більше 10 з них стали докторами фізико-математичних наук.
Наукова спадщина Кирила Борисовича Толпиго - величезна.
Помер Кирил Борисович Толпиго 13 травня 1994 року в місті Донецьку.