Гірник заснований в 1938 році як шахтарське містечко, розташований на західному схилі Донецького кряжу, на річці Вовчій, в 15км на північний схід від Селидове під назвою Соцмістечко. Поклади вугілля на території сучасного міста були виявлені в середині XIX століття. Саме освоєння та розробка вугільних родовищ в західній частині Донбасу пов'язано з виникненням міста. У зв'язку зі зрослими потребами країни в паливі в 1938 році розгорнулося швидкісне будівництво Курахівської групи шахт (№№40,42,43). Його очолили досвідчені шахтобудівники М.Токарєв, О.Бєлов, О.Хохлов.
У березні 1938 року головний інженер Курахівської проходки О.Т.Бєлов забив у відкритому степу перший кілочок майбутньої шахти №40. Почалося спорудження першої з трьох шахт. Так було покладено початок майбутньому місту. За 9 місяців була введена в дію шахта 40, 7 квітня 1940 здана в експлуатацію швидкісним методом шахта 42, шахту 43 планувалося ввести в дію в 1941 році.
За кілометр на схід від шахт виростало селище гірників, який був названий Соцмістечком. До літа 1941 року в ньому налічувалося 5 тис. жителів, побудовано 60 одноповерхових, 6 двоповерхових, 56 двоквартирних будинків, а так само гуртожиток для молодих робітників. 1 вересня 1939 відкрилася початкова школа, перетворена через рік у середню. Напередодні війни в ній навчалося близько 200 дітей. Мирне творче життя текло своєю чергою. На шахти приїжджали все нові й нові люди з різних куточків нашої країни, вливаючись в дружній колектив трудівників селища. Але віроломний напад фашистської Німеччини на нашу країну перервало мирну працю радянських людей.
У дні, коли над Соцмістечку нависла загроза ворожої окупації, почалася евакуація гірського устаткування і механізмів. Обидві діючі шахти - 40 і 42 були підірвані, а шахтне обладнання, яке не можна було вивезти в глиб країни, знищено.
20 жовтня 1941 Соцмістечко захопили німецько-фашистські загарбники. На території міста було створено фашистами табір для військовополонених.  Розстрілами і грабежами фашистів мешканців було наповнено Соцмістечко. Перемога і поразки, радість і горе, життя і смерть знаходилися в двох кроках один від одного. Але незважаючи на всі труднощі і жахи, жителі не відступали від своєї мети і продовжували захищати рідний край.
Після звільнення селища 8 вересня 1943 усі зусилля жителів були спрямовані на якнайшвидше його відновлення.
Шахти Соцмістечка протягом 1954-1957 років було реконструйовано. До кінця п'ятої п'ятирічки вони стали ще більш великими підприємствами. У 1960 році шахти 40 і 43 були об'єднані в одну, яка з 1963 року стала називатися шахта 40 «Курахівка».
27 вересня 1958 Соцмістечко разом із селищами перетворено в місто районного підпорядкування - Гірник. До того часу в ньому проживало 10,9 тис. осіб. Зараз у місті проживає за даними на початок 2004 року - 13,4 тис. осіб.
У 1969 році збудовано автовокзал, 9 продуктових, 3 промтоварних, господарських і книжкових магазинів, 5 столових, лікарня з аптекою, молочною кухнею, клініко-діагностичної та біохімічної лабораторіями, дві поліклініки, 3 здравпункти.
У 1970 році відкрито музичну школу. З часом виросли нові мікрорайони п'ятиповерхових будинків.
6 травня 1991 в місті вироблено освячення місця під майбутній Хресто-Воздвиженський храм. Нині золоті цибулини куполів вінчають ці грандіозні споруди. Сюди з найближчих міст і селищ приїжджають парафіяни возз'єднуються свої душі з Богом.
З кожним днем кращає місто Гірник. Тут шанують пам'ять про минуле і підтримують давні традиції. Одні з основних визначних пам'яток міста - святі для кожного його жителя пам'ятники: Матері, Батьківщини, воїнам та загиблим шахтарям на шахтах Гірника. Соціальна сфера міста: 2 загальноосвітні школи (ЗОШ №17,18), музей "Берегиня" (ЗШ №18), музична школа, 3 дитячих садки, лікарня, палац культури, стадіон «Авангард», палац дитинства, спортивний клуб імені Шведченко.
Хоч минуло вже понад півстоліття з тих пір, як Гірник звільнився від німецько-фашистських загарбників, але увага і турбота до тих, хто врятував світ від жаху війни, проявляються в місті завжди.
Місто Гірник - місто шахтарів. Головне його надбання видобуток кам'яного вугілля. За величиною він хоч і невеликий, але для своїх жителів місто найкраще, найрідніше і дороге! Жителі Гірника завжди готуються до свята міста особливо: намагаються, щоб вулиці були красивіше і затишніше, організовують різні конкурси та концерти, запрошують гостей. І в наступних роках місто буде процвітати і наповнюватися все більш і більш новими фарбами життя.