Федір Андрійович Сергєєв, більш відомий як товариш Артем, в радянський період зазвичай писався як «Артем (Сергєєв)», (7(19) березня 1883 - 24 липня 1921) - російський революціонер, український і радянський політичний діяч. Член РСДРП з 1901 року, засновник Донецько-Криворізької республіки, близький друг Сергія Кірова та Йосипа Сталіна.
1892-1901 - навчався у Катеринославському реальному училищі.
1901-1902 - навчався в Московському Технічному Імператорському Училище (нині МВТУ ім.Баумана), за революційну діяльність відрахований і арештований.
1902 - емігрував до Парижа, де навчався в Російській вищій школі суспільних наук, слухав лекції Леніна, був пов'язаний з анархістами.
1905 - повернувся до Росії, працював машиністом, очолив більшовицьку організацію в Харкові, керував збройним повстанням.
1906 - арештований, біг, очолив Пермський комітет РСДРП.
1907 - делегат V з'їзду РСДРП, заарештований, засуджений до Миколаївським арештантський ротам, потім на довічне заслання до Східного Сибіру.
1910 - біг через Корею та Китай до Австралії.
1911 - очолив союз російських робітників-емігрантів, профспілкову організацію.
1912 - організатор і редактор російської соціал-демократичної газети «Эхо Австралии», в Австралії був відомий під псевдонімом «Великий Том», отримав британське підданство.
1917 - повернувся до Росії, очолив більшовицьку фракцію Харківської ради; в липні обраний секретарем бюро Донецького обласного комітету РСДРП(б), потім секретарем Харківського обласного бюро профспілки металістів. У жовтні - один з організаторів збройного повстання в Харкові та в Донбасі. У грудні 1917, на I Всеукраїнському з'їзді Рад обраний членом ЦВК Рад України, а останнім обраний народним секретарем у справах торгівлі та промисловості.
1918 - голова РНК (Ради Народних Комісарів) і комісар народного господарства Радянської Донецько-Криворізької республіки, член ЦК КП б) України. Один з організаторів боротьби проти військ Центральної ради, козаків отамана Каледіна, австро-німецьких окупантів. Організатор Першої Донецької Армії.
1919 - голова Тимчасового уряду України. Влітку 1919 року активний учасник і керівник боротьби проти військ генерала Денікіна в Донбасі.
1920 - голова Донецької губвиконкому, вів роботу по відновленню вугільного басейну, член ЦК РКП(б).
1920-1921 - секретар Московського комітету РКП(б), потім голова ЦК Всеросійського союзу гірників, член ВЦВК.
Загинув під час випробування аеровагона, повертаючись з Тули до Москви 24 липня 1921. Похований на Красній площі в Москві у братській могилі.

Назва Артема носять міста, вулиці, установи.
1921 - Бобровська вугільна копь названа ім'ям Артема, згодом шахтний селище імені Артема став містом Артемівський - адміністративним центром Артемівського району Свердловської області.
1921 - Екатеріновскій Рудник перейменований в Артемівський Рудник, згодом - місто Артемівськ Перевальського району Луганської області.
1924 - місто Бахмут перейменовано на Артемівськ.
1924 - місто Артем в Приморському краї названий на честь Артема.
1938 - селище єгоршино Свердловської Області одночасно з присвоєнням статусу міста перейменований в Артемовський.
1939 - місто Ольховський Красноярського краю перейменовано на Артемівськ.
Багато міст Донецької області мають вулиці, райони, школи імені Артема. Ще в ряді міст України і Росії є вулиці Артема.
Один з районів Луганська називається Артемівським.
У Харкові в 1930-і був відкритий Парк культури та відпочинку імені Артема.
У Хімкінском районі Підмосков'я є Санаторій імені Артема.
1924 - в Артемівську встановлено перший пам'ятник роботи І.П.Кавалерідзе, знищений фашистами під час окупації.
1927 - встановлено пам'ятник у Святогорську, автор І.П.Кавалерідзе.
1967 - встановлено пам'ятник у Донецьку.
Встановлено бюст в Сквері Слави героїв громадянської війни в місті Луганську. Є пам'ятники у містах Слов'янськ і Кривий ріг.

Переклад з російської Євген Лавриненко (dN)