За вмілого підсвічування ці апостоли здаються монолітами. Вони стоять групою по три у кожному ряду і немов готуються до руху. У їхніх позах немає упокорення, низькопоклонства, кожний з них самодостатній і сильний своєю силою. Це і є проект Миколи Шматька «Явлення Христа апостолам». Він поки що виготовлений у гіпсі, а задуманий як суцільний скульптурний комплекс із білого мармуру. Проект претендує на унікальність із багатьох причин. Насамперед — досить складна технологія виготовлення всієї 13-фігурної групи. Справа в тому, що всі свої роботи скульптор викарбовує із суцільного шматка мармуру. Так буде й цього разу. Але якщо раніше доводилося обробляти порівняно невеликі шматки мармуру, вагою до трьох тонн, то сьогодні йдеться про моноліт вагою 113 тонн. Скульптор довго шукав такий матеріал, причому перевагу він завжди віддавав італійському мармуру, що відрізняється від уральського структурою й кольором. І раптом йому пощастило. Під час своєї участі у традиційному бієнале у Флоренції Микола Гаврилович і його син Рафаель побували в кар’єрі, де видобувають мармур, і зарезервували 113-тонну брилу. До речі, у цьому кар’єрі купував камінь і великий Мікеланджело. Мармур треба викупити у травні, і вже є спонсори, які пообіцяли його придбати й доставити до Луганська. А далі..

Альберт Федорович Водовозов - відомий український композитор, заслужений діяч мистецтв України, автор багатьох творів для фортепіано з оркестром, симфонічного оркестру, духового оркестру і голоси. 

Серед його робіт можна виділити такі популярні твори, як симфонічні поеми «Прометей», «Свято в Донбасі», героїчна поема «Краснодонців», цикл фортепіанних п'єс «Веснянки», концерт для фортепіано, органу та симфонічного оркестру «Діалоги». Альберт Федорович Водовозов - автор пісень про Донбас, його трудівників: «Край шахтарський», «Донецькі троянди», «Чернобріві дівчата мої», «Я народився в Донбасі», «Свято в Донбасі», «Марш донецьких забійників», «Шахтарські дружини», «Шахтар країни Рад». 

Альберт Федорович народився 3 квітня 1932 року на Донбасі, в селі Вільхівка Ворошиловградської області (нині Луганської області). Альберт ріс у бідній робітничій родині, де любили музику, а батьки часто співали, батько з захопленням грав на балалайці. Однак дитинство Альберта не було безхмарним. Батько був репресований, мати виховувала дітей одна і працювала в шахті. 

Донецька обласна філармонія була відкрита в 1931 році, а в 1991 році концертному залу філармонії привласнено ім'я видатного композитора С.С.Прокофьева, який народився на Донетчине. І з перших днів свого існування робота Донецької філармонії була направлена на підвищення культурного рівня трудящих і молоді Донбасу. Філармонія дарувала і дарує людям радість, натхнення, прекрасну музику і хороший відпочинок. Щорічно філармонія проводить більше 2000 концертів, які відвідують близько 1 мільйона слухачів. Варто також відзначити, що крім організації концертів, особливу увагу філармонія приділяє естетичному вихованню підростаючого покоління, роботі з дітьми і підлітками.

Володимир Дмитрович Коряк - український літературознавець і критик, комуніст.
Володимир Коряк народився 14 січня 1889 року в місті Слов'янську в сім'ї службовця. Середньої освіти в молодості не отримав. Багато займався самоосвітою.
У період з 1909 по 1915 рік працював в українській соціал-демократичній пресі з питань літератури, брав участь у нелегальних українських соціал-демократичних організаціях.
У своїх дореволюційних критико-публіцистичних творах (1911-1914) Володимир Дмитрович Коряк дотримувався позицій української соціал-демократії того часу, відображаючи ідеологічні коливання тих суспільних груп, прагнення яких висловлювали українські національні соціалістичні партії.

   Гай-гай!.. Ждемо день i другий -  немає  Тетяни.  Побачили  -  надвечiр кудись мчали пани фаетоном; мiж ними вона, як квiтка. Мов i знать  нас  не знала - не глянула, як i не вона. Вiри не доймали: чи то була  справдi  та нiч обмарена, чи то тiльки минущий сон. Довiдались, що в театрi репетицiя, пiшли. Червонiє, одвертається, нiби чогось нас соромиться.
   I дивуємось, i обурюємось:
   - Що ж се таке?
   День, другий. В селi почали дзвонити:
   - З паничем зв'язалась, по житах волочиться...
   - Ось що!..

   Буйне зелення в саду вже осiннi золотарi позолотили, а  подекуди  палає воно, мов огненне. Тихо в моїй кiмнатi. Вiкно  в  сад  стоїть  одчинене,  i  рине  в  його повiтря, чисте й холодне, дише, як  вино.  Зверху  по  стiнi  блукають  од далеких хмар рожево-зеленявi тiнi.
   Сиджу,  зiгнувшись  над  своєю  торбою-мандрiвницею,   похапцем   рiзне паперове шмаття в дорогу переглядаю, читаю давнє дрiбне  писання,-  суворо шелестять у руках папери, нiби псалтир над мертвим.
   Листи, що забув уже од  кого,  щоденника  якогось  обiрваний  шматок... Вiршi... зеленi, зеленi, як рута...

Народилася Ольга Ломоносова в Донецьку 18 травня 1978 року. Але вже 1986-го родина переїхала до Києва. Оля займалася художньою гімнастикою у відомих Дерюгіних. Пізніше вирішила стати балериною, а відтак вступила до хореографічного училища. Проте її долю змінило Кохання! Гаряче дівоче серце вперше закохалося. Ця закоханість зіграла фатальну роль, і 1997 року Оля виїхала до свого милого в Москву.

Творчість, яка у певному розумінні становить вихід за межі будь-якої тотальності, як така можлива лише у вільному суспільстві. Тому творці є небезпечними для тоталітарної системи, якій необхідна передбачувана діяльність в межах приписань, відведених людині посадою або статусом, вироблення художньої продукції згідно з ідеологією. В Радянському Союзі була сформована особлива модель відносин творчої еліти і влади, яка виробила і відтворювала несамостійного митця, залежного від опіки держави і, відповідно, від державних вимог. Це нівелювало творчу діяльність до рівня ремісництва. Донбас займає особливе місце в світі зазначеного, оскільки в культурному плані він мав усі ознаки провінційності, водночас відіграючи важливе індустріальне значення та ідеологічну роль (міфологія людини праці). Моделі поведінки творчої еліти, сформовані в радянські часи, сьогодні не є повністю подоланими і в певній мірі продовжують визначати культурні процеси і стан суспільної свідомості регіону.

Павло Григорович (Іванов) Безпощадний (псевдонім - Беспощадний) - російський радянський поет.
Павло Іванов народився 29 червня (11 липня) 1895 року в селі Всеславль Смоленській губернії. Жив на Україні. У 1907—1917 роках працював шахтарем на Донбасі. Учасник Громадянської війни. Перші вірші опублікував у 1924 році у газеті "Кочегарка" (Горловка).
Автор збірок віршів: "Каменная книга" (1930), "Год в “Кочегарке”" (1934), "Родина" (1938), "Шахтёрские песни" (1948), "Донецкие просторы" (1961) та іншіх.